“Дисбактеріоз” і доказова медицина
Батьки часто чують: “У вашої дитини дисбактеріоз. Треба лікувати! “. А чи треба лікувати насправді? Чи існує такий діагноз взагалі? Чи є доведена ефективність пробіотиків? Що ми знаємо на сьогодні про дисбактеріоз кишківника?
Що таке мікрофлора? І чому вона так важлива?
Коротко: Всі мікроорганізми, які мешкають на нашому тілі і всередині нашого тіла – мікробіом або мікрофлора. У кожної людини своя унікальна мікрофлора. У нормі – більшість бактерій нешкідливі, є умовно-патогенні. А патогенних бути не повинно.
Детально: Склад мікробіома і його роль для організму людини вивчаються давно, і наші знання повняться разом з розвитком лабораторної науки. Багато хто знає, що трохи більше 10 років тому був “розшифрований” геном людини. В останні роки за допомогою аналогічних технологій вченим вдалося виділити і розшифрувати геном мікроорганізмів, що мешкають у нашому тілі. Доведено, що загальна вага мікробів у тілі дорослого доходить до 3 кг і більше. Звичайно, вся ця біомаса якось взаємодіє з людським організмом. Більшість бактерій непатогені (нешкідливі) для людини, частина – умовно патогенні, тобто можуть викликати активне інфекційне захворювання за певних умов (на тлі хвороби, стресу, імунодефіциту та ін.). Патогенних мікроорганізмів у складі нормальної мікрофлори бути не повинно!
Часто вже під словом “мікрофлора” мають на увазі саме мікрофлору кишечника. Саме кишечник найбільш щільно заселений мікроорганізмами – більше тисячі різних видів мікробів, серед яких не тільки бактерії, але і гриби, віруси. Всі разом вони:
- захищають наш організм від потенційно патогенних мікроорганізмів, у тому числі збудників кишкових інфекцій;
- беруть участь у процесах травлення, реакціях імунітету;
- синтезують деякі вітаміни і речовини, необхідні клітинам кишківника для нормального функціонування.
Що таке “дисбактеріоз”? Чи існує такий діагноз?
Коротко: діагнозу немає, але є такий стан. Термін використовується в основному в науковій літературі. А як впливають кишкові мікроорганізми на розвиток захворювань – поки вивчається.
Детально: Без сумніву існує СТАН порушення складу та функції мікрофлори. Термін “Disbiosis” зараз дуже активно використовується в тому числі в зарубіжній літературі. Чи існує діагноз “Дисбактеріоз”? Це питання часто стає критерієм визначення професійної грамотності лікаря. У сучасній класифікації хвороб такого діагнозу дійсно немає! Зараз активно вивчаються механізми впливу кишкових мікроорганізмів на розвиток ряду захворювань. Серед них запальні захворювання кишечника (хвороба Крона і неспецифічний виразковий коліт), синдром роздратованого кишечника, рак товстої кишки, гострий гастроентерит, антибіотикоасоційована діарея і псевдомбранозний коліт). Так само доведено, що є зміни у складі кишкової мікрофлори при позакишкових захворюваннях: ожиріння, хронічні захворювання печінки, цукровий діабет, метаболічний синдром. Але чи є дисбіоз/дисбактеріоз кишечника причиною або наслідком – сьогодні немає однозначної відповіді. Зміни в складі кишкової мікрофлори лише один з можливих факторів розвитку цих захворювань, при цьому конкретні механізми впливів поки не ясні. Розглядати дисбактеріоз як самостійне захворювання неправильно!
Підбиваємо підсумки:
- Дисбактеріоз – це не діагноз! У дисбактеріозу немає конкретних клінічних проявів. Але до теперішнього часу багато незрозумілих симптомів і скарг лікарі та пацієнти пов’язують саме з ним.
- Проблема надлишкового пошуку та лікування “Дисбактеріозу” небезпечна. Постійні спроби діагностувати стан дисбіозу/дисбактеріозу за допомогою “аналізу кала на дисбактеріоз” можуть призводити до негативних наслідків:
- для клінічно здорової дитини (вона росте, розвивається нормально, у неї немає скарг) і її батьків це додатковий стрес – батьки думають, що дитина не здорова.
- Це зайва трата грошей і часу на додаткові обстеження і “лікування аналізу”.
- при наявності патологічних симптомів у дитини прикриття діагнозом “дисбактеріоз” може відстрочити виявлення та терапію основного захворювання, призвести до ускладнень і тим самим завдати шкоди здоров’ю пацієнта.
- Вибираючи лікаря, шукайте того, хто уважно поставиться до скарг і стану дитини в цілому, буде виключати реальні хвороби, а не буде займатися лікуванням незначних аналізів!
