«Тато, а чому ти завжди допомагаєш людям, навіть коли вони йдуть у свята, вихідні, в ночі?» – запитувала я маленька в свого батька. «Доню, бо я обрав свою професію серцем, і бути завжди готовим допомогти людині, що стикнулася із проблемою — мій обов’язок» – так відповідав мені тато.
А люди йшли та йшли за порадами до мого батька – сімейного лікаря, що працював терапевтом у невеличкому містечку Київської області.
Він не поділяв життя на роботу та дозвілля — медицина була та є його життям.
Навіть тяжко перехворівши на КОВІД у 2020 році, він повернувся до роботи.
То ж атмосфера відданості лікарській професії була моїм середовищем, в якому заклалися принципи милосердя, піклування, співчуття та прагнення допомагати людям.
Іграшками слугували дерев’яний стетоскоп, термометр з дитячого набору, бинти та тюбики з кремом, а першими пацієнтами — лялькі та старий собака.
Питання вибору майбутньої професії не стояло — ще в дитинстві я вирішила, що хочу стати лікарем.
Перед вступом до Вінницького медичного університету визначилася, що буду лікарем.
Мені хотілося лікувати дітей, адже ця спеціальність — одна із найбільш захоплюючих.
Діти — це інший Всесвіт, вони надзвичайні за своїм потенціалом до виживання і відновлення здоров’я, і саме з них починається здоров’я нації.
Ще в університеті народилася моя перша донька – Аріна, і це збагатило мій професійний та життєвий досвід.
Як мамі-педіатру, мені було набагато легше справлятися із будь-якими проблемами чи власними страхами щодо здоров’я дитини. В той час народження дитини дало мені змогу глибше зрозуміти інших батьків.
10 років роботи лікарем з яких понад чотири роки – у власно створеному проекті «Найшвидчий педіатр Ірпеня», надали мені досвіду та впевненості у свої силах. Численні курси із вдосконалення, відвідування тематичних заходів, медичних конференцій та наставництво авторитетних колег сприяли зростанню мого професійного рівня.
І практика — за останні 5 років через мої руки пройшло понад 15 тисяч дітей!
І кожен – зі своєю проблемою, своєю історією, тривогами батьків та рідних дитини. Мені вдалося завоювати серця малечі та прихильність їх батьків.

Але все не було так гладко і певні обставини змусили залишити проект «Найшвидчий педіатр».
І з болем у серці я змушена була відмовитися від використання цього бренду.

Але що робити далі?

На щастя, поруч були люди, які надихнули та підтримали ідею відкриття власної клініки. Назва «Педіатрична клініка «Дві бджілки» народилася за один вечір. А далі – декілька місяців підготовки: приміщення, ліцензія, облаштування, пошук персоналу. І ось нарешті, 7 лютого 2021 року двері «Двох бджілок» розпахнулися, аби прийняти перших гостей.
Захоплення та радість в очах дітлахів вартували тих зусиль, які довелося докласти для заснування власної клініки!

Відомий в Україні та знаний навіть поза її межами лікар-педіатр Євген Комаровський, який завжди мене надихав власним приміром, став «хрещеним батьком» «Двох бджілок». Ми підписали історичний документ — «Меморандум про співпрацю». Його положення визначають високі морально-етичні якості лікаря-педіатра та неуклінне дотримання принципів доказової медицини.
А також обов’язують лікаря бути провідником знань, здійснювати санітарно-просвітницьку місію.
За перші півроку роботи клініки «Дві бджілки» ми прийняли понад 2,5 тисяч викликів, надали допомогу за майже 4-ма тисячами звернень, прокапали на дому та у нашому денному стаціонарі біля тисячі дітей.
Ми єдині в Ірпені, хто береться за процедуру постановки крапельниць дітям, і велика заслуга в цьому належить нашим професійним медсестрам!

Ми розвиваємося та розширюємося: віднедавно наша команда поповнилася ще одним лікарем-педіатром Тетяною Міщенко, медсестрами Іриною та Тетяною та адміністратором Стрілецькою Натальою.
І це тільки початок! У планах – відкриття однойменної клініки в Києві та розширення асортименту наших послуг, залучення нових педіатричних спеціальностей та надання вузькоспеціалізованої допомоги.
Я щиро вірю, що все вдасться!
Ваша лікар-педіатр, бджілка Юля Шаповалова.